біломльоду

осінь
свого часу
Йде до мого
енд
ви кладете
я перед
В кінці літа
До плевел
знущання
назад

що-небудь інше
Я
про мене
навіть на
поїздка
в
тиша
зі снігу
на
життя взимку
ніколи не очікується

тільки хороше
зробив мій
Серце в біломльоду
в підвалі
ума
заморожування
залишалася

на
жахливий
порок
Я смертний
на вгору
до кінця
страждати